Іллінецький районний суд Вінницької області

25 листопада 2014, 14:57

Чинним КПК України вперше введено поняття «слідчий суддя», яким відповідно до п. 18 ч.1 ст. 3 КПК України є суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а у випадку, передбаченому ст. 247 КПК – голова чи за його визначенням, інший суддя суду апеляційної інстанції.

З набранням чинності 20 листопада 2012 року Кримінальним процесуальним кодексом України на рівні місцевих судів загальної юрисдикції розпочав функціонувати інститут слідчого судді.

За змістом положень чинного КПК, основним призначенням слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які приймають участь в кримінальному процесі, забезпечення законності і обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудових стадіях кримінального провадження.

До компетенції слідчого судді суду першої інстанції належить прийняття рішень про застосування заходів кримінально-процесуального примусу, проведення відкритих слідчих дій, що обмежують конституційні права людини, розгляд скарг на дії (бездіяльність) та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора.

Станом на 15.08.2013 року з часу набрання чинності КПК України 2012 року – з 20.11.2012 року в провадженні Іллінецького районного суду Вінницької області перебували 160 клопотань :

про тимчасовий доступ до речей та документів: 98;

про арешт майна: 2;

про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання: 42;

про обрання запобіжного заходу у виді застави: 1;

про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту: 1;

про надання дозволу на затримання з метою приводу: 3;

про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою: 3;

про зміну запобіжного заходу: 1;

про обшук: 8;

про проведення позапланової ревізії 1;

Таким чином, найбільшу кількість справ, розглянутих слідчими суддями, складають справи за клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених КПК.

З проведеного узагальнення вбачається, що найбільша кількість рішень слідчих суддів у сфері застосування заходів забезпечення кримінального провадження - 98 стосується розгляду клопотань органів досудового розслідування про тимчасовий доступ до речей та документів.

Відповідно до ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів регламентований ст. 163 КПК України.

Так, Іллінецьким районним судом Вінницької області з 98 клопотань цієї категорії, задоволено 97, одне клопотання залишено без розгляду за заявою слідчого.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 КПК України правом на звернення до слідчого судді із клопотанням про тимчасовий доступ до речей та документів наділений, окрім сторін кримінального провадження слідчий. Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 3 КПК слідчим є службова особа органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування.

Так, слідчим Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області було направлено клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів у ДП «СП «Іллінецьке» для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.

Ухвалою від 24 липня 2013 року слідчим суддею було задоволено клопотання слідчого та надано йому доступ до документів, які знаходяться у ДП «СП «Іллінецьке».

На дану ухвалу представником ДП «СП «Іллінецьке» 26 липня 2013 року було подано апеляційну скаргу у якій заявник просить відмовити слідчому у задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, та скасувати ухвалу Іллінецького районного суду так, як вважає, що документи доступ до яких надав суд, не мають відношення до даного кримінального провадження.

Апеляційний суд Вінницької області розглянувши матеріали провадження 30 липня 2013 року виніс ухвалу про закриття апеляційного провадження в зв’язку з відмовою заявника від апеляційної скарги.

Оскільки дане питання чітко врегульовано нормами КПК України проблемних та спірних питань при розгляді даних клопотань у слідчих суддів не виникало.

Чинним КПК до повноважень слідчого судді в порядку забезпечення кримінального провадження віднесено вирішення клопотань органів досудового розслідування про арешт майна.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 КПК.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Відповідно до ст. 172 КПК клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 КПК, може повернути його прокурору, цивільному позивачу для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Іллінецьким районним судом протягом вказаного періоду розглянуто два клопотання про арешт майна : 1 клопотання відмовлено,1 задоволено.

Так, ст. слідчий Іллінецького РВ УМВС України в Вінницькій області звернувся до суду із клопотання про арешт майна – грошових коштів ТВК «Брекол», з метою заборони для особи, на кошти якої накладено арешт, або іншої особи у володінні якої можуть перебувати вказані кошти, розпоряджатися ними та використовувати їх, а також можливості подальшого відчуження даних грошових коштів. Слідчий суддя 19 квітня 2013 року виніс ухвалу, якою відмовив слідчому у задоволенні його клопотання, так як за змістом ст. 98 КПК України, дані кошти є речовим доказом, який в силу ст. 100 КПК України, повинен бути повернений володільцю.

В ході проведення узагальнення встановлено, що в цілому слідчі судді відповідно до вимог КПК розглядають клопотання вказаної категорії, належним чином обґрунтовують свої висновки.

Чинний КПК відносить проведення обшуку до слідчих (розшукових дій), таким чином обшук не є заходом забезпечення кримінального провадження. Відповідно до ст. 234 КПК обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

За вказаний період на розгляді перебувало вісім клопотань про проведення обшуку, які задоволені.

Наприклад, слідчим Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області було подано клопотання про проведення обшуку житла у Політанського Д.С., з метою відшукання нарізного малокаліберного карабіна, який він незаконно зберігає.

Слідчий суддя 18 квітня 2013 року виніс ухвалу, якою задоволив клопотання слідчого, оскільки при розгляді клопотання слідчий дав пояснення за його змістом, підтвердивши зазначені у клопотанні підстави для отримання дозволу на проведення обшуку даного житла, також прокурор довів достатні підстави вважати, що відшукувані речі мають важливе значення для досудового розслідування та можуть бути доказами під час судового розгляду.

Значна кількість справ розглянута суддями за клопотанням слідчих про застосування запобіжних заходів

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є:

1) особисте зобов’язання;

2) особиста порука;

3) застава;

4) домашній арешт;

5) тримання під вартою.

З проведеного узагальнення вбачається, що переважна кількість рішень слідчих суддів у сфері застосування запобіжних заходів стосувалася обрання запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання.

Особисте зобов’язання, полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов’язання, виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов’язки.

Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов’язки та роз’яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням особистого зобов’язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.

За результатами застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання, слідчі судді покладали на підозрюваних зобов’язання, передбачені лише ст. 194 КПК України, найпоширенішими з яких є прибуття до слідчого за першою вимогою, не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрюваний зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду та повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Наприклад, слідчим Іллінецького РВ УМВС у Вінницькій області було подано клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання відносно Зозулі В.П., так як підозрюваний у вчинені злочину передбаченого ч 1 ст. 125 КК України не одружений та проживає один, а також не має постійного місця роботи тому є підстави вважати, що він може переховуватись від органів досудового слідства або суду чи вчинити інше кримінальне правопорушення.

Слідчий суддя ухвалою від 26 червня 2013 року задоволив клопотання слідчого застосувавши відносно підозрюваного запобіжний захід у виді особистого зобов’язання, з покладенням на нього обов’язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Також прикладом є, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання відносно Гульчака П.О., яке було надіслано слідчим Іллінецького РВ УМВС у Вінницькій області, так, як в діях підозрюваного вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, вина Гульчака П.О. повністю підтверджується зібраними в кримінальному проваджені доказами.

Зважаючи на те, що Гульчак П.О. був раніше засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі та умовно-достроково звільнений на 1 рік 7 місяців 12 днів на шлях виправлення не став , а вчинив новий злочин за ч. 1 ст. 125 КК України, слідчий вказує, що під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України запобігання спробам переховуватися від досудового розлідування та/або суду.

Слідчим суддею 12 травня 2013 року винесено ухвалу задоволити клопотання слідчого Іллінецького РВ УМВС у Вінницькій області, застосувати щодо Гульчака П.О. запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання та покласти на нього обов’язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби і може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 КПК. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим (ст. 181 КПК).

За звітний період в Іллінецькому районному суді розглядалося одне клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Так, 11 червня 2013 року слідчим суддею винесено ухвалу про застосування відносно підозрюваного Особа_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком два місяці, та покладено на підозрюваного обов’язки передбачені ч. 5 ст.194 КПК України.

Так, як Особа_1 порушував умови обраного відносно нього запобіжного заходу та ухилявся від виконання обов’язків покладених на нього судом ухвалою слідчого судді від 03 липня 2013 року відносно нього було змінено запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою строком на 60 днів, а покладені на нього обов’язки скасовано.

Особливих проблемних питань, при розгляді клопотань вказаної категорії, як зазначають слідчі судді, в них не виникало.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов’язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК.

За звітний період в провадженні слідчих суддів перебувало одне клопотання про застосування застави, яке було задоволено.

Так, слідчий Іллінецького РВ УМВС звернувся із клопотанням про застосування відносно підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 197-1 КК України, запобіжного заходу у вигляді застави, з тих підстав, що підозрюваний ухилявся від з’явлення до слідчого для проведення слідчих дій внаслідок чого ухвалами слідчого суді іллінецького районного суду до нього було застосовано заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді приводу, тому слідчий вважає, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового слідства або суду.

Тому, керуючись ст. ст. 178, 179 КПК України слідчий суддя виніс ухвалу про задоволення клопотання слідчого також застосувавши відносно підозрюваного запобіжний захід у виді особистого зобов’язання, з покладенням на нього обов’язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 186 КПК клопотання про застосування запобіжного заходу розглядається слідчим суддею невідкладно, але не пізніше ніж 72 годин з моменту фактичного затримання підозрюваного.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених КПК крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов’язки з передбачених статтею 194 КПК будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України Особа_2 судом було визначено розмір застави, яка може бути внесена, проте не визначено, які обов’язки слід покладати на Величка О.В. у випадку внесення застави та наслідки їх невиконання, оскільки в своєму клопотанні слідчий не визначив та не обґрунтував таких обов’язків у випадку застосування їх судом, відповідно в судовому засіданні прокурор не довів необхідності їх застосування з метою запобігання ризикам наведеним в ст. 177 КПК України у випадку внесення застави обвинуваченим чи іншою особою.

Такі неточності потягли за собою звернення до суду начальника Вінницької установи виконання покарань з листом про уточнення обов’язків Особа_2 у разі внесення застави та винесення судом відповідної ухвали.

В ході проведення узагальнення встановлено, що особливих складнощів у слідчих суддів при розгляді клопотань вказаної категорії не виникало.

Відповідно до ст. 199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

Слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

У звітному періоді в провадженні слідчих суддів перебувал одне клопотання про продовження строків тримання під вартою, яке було задоволено.

Ухвалою слідчого судді Іллінецького районного суду від 14 червня 2013 року відносно підозрюваного Особа_2, було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на шістдесят днів тобто до 10 серпня 2013 року.

Оскільки на той час досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершилось, старшим слідчим Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області було подано клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваного Особа_2, на строк до 90 днів, так як він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за ч. 2 ст. 307 КК України, та може переховуватись від органів досудового розслідування, та може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Слідчим суддею 10 серпня 2013 року винесено ухвалу про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного Особа_2 на строком дев’яносто днів тобто до 09 вересня 2013 року.

Відповідно до ст. 188 КПК України прокурор, слідчий за погодження з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За вказаний період до Іллінецького районного суду надійшло три клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу, які задоволені.

Так, слідчим Іллінецького РВ УМВС у Вінницькій області було подано клопотання про здійснення приводу підозрюваного Особа_3.

Слідчий у клопотанні вказав, що виклик підозрюваного у кримінальному провадженні здійснено з додержанням ст. 135 КПК України, а відповідно до ст. 136 КПК підозрюваним отримано повістку про виклик. Однак за викликом підозрюваний не з’явився, та про причини неприбуття встановлені ст. 138 цього кодексу не повідомив.

Тому, на підставі ст. 139 КПК України про наслідки неприбуття на виклик слідчий суддя 23 липня 2013 року виніс ухвалу про застосування відносно підозрюваного Особа_3, приводу шляхом його примусового супроводження до слідчого Іллінецького РВ УМВС.

З інформації, наданої слідчими суддями вбачається, що проблемних, спірних або неврегульованих КПК питань безпосередньо під час розгляду клопотань про здійснення приводу у слідчих суддів не виникало.

Відповідно до чинного КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді, постановлені в порядку судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 2 ст. 400 КПК подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, за винятком випадків, визначених у КПК України.

Відповідно до ст. 309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про:

1) відмову у наданні дозволу на затримання;

2) застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні;

3) продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні;

4) застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні;

5) продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні;

6) поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні;

7) продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні;

8) направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні;

9) арешт майна або відмову у ньому;

10) тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність;

11) відсторонення від посади або відмову у ньому.

Під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.

Скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

З набранням чинності КПК України, в Іллінецькому районному суді оскаржувалися лише дві ухвали слідчих суддів.

Так, слідчим суддею Іллінецького районного суду винесена ухвала про призначення позапланової ревізії у Особа_5.

На дану ухвалу представником Особа_5 було подано апеляційну скаргу, у якій він просить скасувати ухвалу суду та в задоволенні клопотання відмовити, так, як не має потреби проводити позапланову перевірку за період вказаний в ухвалі суду.

Апеляційний суд Вінницької області виніс ухвалу про закриття апеляційного провадження відповідно до ч. 2 ст. 403 КПК України, у зв’язку з поданням заяви про відмову від апеляційної скарги до початку розгляду справи.

Проведеним узагальненням встановлено, що слідчі судді в цілому якісно, в установлені строки розглядають клопотання слідчих про забезпечення заходів кримінального провадження , дотримуються процесуальних строків розгляду цих клопотань, норм КПК України.