УЗАГАЛЬНЕННЯ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ ЗАСТОСУВАННЯ ІЛЛІНЕЦЬКИМ РАЙОННИМ СУДОМ ПРАВОВИХ ПОЗИЦІЙ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ ПІД ЧАС ПОСТАНОВЛЕННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ ЗА 2014 ТА 2015 РОКИ.

На виконання завдання Апеляційного суду Вінницької області проведено узагальнення судової практики про застосування правових позицій Європейського суду з прав людини під час постановлення судових рішень за 2014-2015 роки.
При підготовці узагальнення були використані судові справи, розглянуті Іллінецьким районним судом Вінницької області в 2014-2015 роках, а також статистичні дані щодо розгляду вказаної категорії справ.
З проведеного аналізу вбачається, що протягом 2014 року Іллінецьким районним судом не застосовувались правові позиції Європейського суду з прав людини під час постановлення судових рішень.
Згідно статистичної інформації поданої Іллінецьким районним судом за 2015 рік, у провадженні  Іллінецького районного суду Вінницької області перебувало 3 цивільних справи, в яких застосовувались  правові позиції Європейського суду з прав людини під час постановлення судових рішень.
Так,по цивільній справі за  позовом  Полякової Віри Єреміївни до Білик Людмили  Демидівни, Білика В’ячеслава Андрійовича про визнання  недійсним заповіту 7 грудня 2015 року ухвалено рішення про відвід судді. Суд, враховуючи позиції Європейського суду з прав а людини, які викладені в їх рішеннях (рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 та 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-ХІІ), з приводу недовіри суду, вважає за доцільне задовольнити заяву про відвід, з підстав викладених у зазначених рішеннях, тому заяву про відвід судді слід задоволити. Зважаючи на те, що ухвалою від 14 серпня  2015 року судді  Іллінецького районного суду  Вінницької області  Димбіцькому  Ю.В. задоволено самовідвід від участі в розгляді  вказаної справи в Іллінецькому районному суді  неможливо утворити новий склад суду по розгляду вказаної справи. За таких обставин в порядку передбаченому ч. 1 ст. 116 ЦПК  України  справу було передано на  розгляд до Оратівського районного суду Вінницької області, як до найбільш територіально наближеного. 
За  результатами розгляду цивільної справи за  позовом  Краснянського Анатолія Степановича, Юри Аліни  Василівни  до  Іллінецької міської ради  Вінницької області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантінвест», треті  особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору – приватний нотаріус Іллінецького  нотаріального округу Нікітчук Наталія Анатоліївна, приватне  підприємство Центр Експертних послуг «Сервіс Центр» про визнання  нечинним та скасування  рішень, визнання частково недійсним договору купівлі – продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення 8 вересня 2015 року ухвалено рішення про відвід судді.
Представник відповідача ТОВ «Гарантінвест» Гончар О.І. звернувся з заявою про відвід головуючого у справі  судді Шелюховського М.В.
Заява про відвід судді мотивована тим, що в судовому засіданні 08 вересня 2015 року йому стало відомо що Іллінецьким  районним  судом  Вінницької області   розглядалося питання  про роз’яснення  рішення  за   участю в  засіданні  позивача, проте  без виклику в судове  засідання відповідача, що ставить під сумнів  рівне ставлення суду   до сторін по справі, що в  свою чергу  є підставою для виникнення в  нього сумніву в неупередженості  суду стосовно відповідача.
Крім того, в судовому засіданні 08 вересня 2015 року була розглянута заява ТОВ  «Гарантінвест» від 19 серпня  2015  року в  задоволенні якої  було відмовлено.
Суд, враховуючи позиції Європейського суду з прав людини, які викладені в їх рішеннях (рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 та 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-ХІІ), з приводу недовіри суду, вважає за доцільне задовольнити заяву про відвід, з підстав викладених у зазначеннях рішеннях, тому заяву про відвід судді слід задоволити.
Зважаючи на те, що ухвалою від 11.06.2015  року  судді  Іллінецького районного суду  Вінницької області  Димбіцькому  Ю.В. задоволено самовідвід від участі в розгляді  вказаної справи в Іллінецькому районному суді  неможливо утворити новий склад суду по розгляду даної справи.
За таких обставин в порядку передбаченому ч. 1 ст. 116 ЦПК  України  справу було передано на  розгляд до Липовецького районного суду Вінницької області, як до найбільш територіально наближеного.
При розгляді заяви Головченка Валерія  Анатолійовича про перегляд рішення Іллінецького районного суду  Вінницької області  від 21  грудня  2011 року  по справі  № 2-980/2011 за  нововиявленими обставинами 11 вересня 2015 року ухвалено рішення про відвід судді.
   Представник  Головченка В.А. за  довіреністю Діденко Н.П. звернулася  до суду  з заявами про відвід судді  Шелюховського М.В. від участі в розгляді  заяв про перегляд рішення  суду  за  нововиявленими обставинами та  про забезпечення  позову.
Заяви про відвід судді мотивовані тим, що в провадженні Іллінецького районного суду перебувала скарга Лещенка А.М. (представника відповідача) на постанову про закриття кримінального провадження, що стосувалося спірних правовідносин, які  склалися між сторонами вказаної справи, вирішуючи яку, на думку заявника, в судді склалося невірне  ставлення до учасників  судового процесу та суб’єктивне ставлення  до одного з них та  в  зв’язку з тим, що  в провадженні  судді  перебувають  цивільні  справи де  однією зі  сторін є Головченко В.А., який  неодноразово  виявляв недовіру даному судді що викликає сумніви заявника  в об’єктивності  та неупередженості  судді.
Крім того до суду  представником  відповідача також подані заяви про відвід судді  Шелюховського М.В. та недовіру до суддів Іллінецького районного суду Вінницької області, які  мотивовані  тим, що  в нього, як  представника відповідача виникають сумніви щодо об’єктивності та неупередженості судді Шелюховського М.В., так як ним вирішувалася скарга ДСП «Відродження ТОВ «Київ Русь Газ», в задоволенні якої йому  було відмовлено, тобто він вважає, що  вказана  скарга  була  вирішена суддею на  користь Головченка  В.А.
   Суд, враховуючи позиції Європейського суду з прав а людини, які викладені в їх рішеннях (рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 та 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-ХІІ), з приводу недовіри суду, вважає за доцільне задовольнити заяви про відвід, з підстав викладених у зазначеннях рішеннях.
Зважаючи на те, що суддя  Іллінецького районного суду  Димбіцький  Ю.В. перебував у  відпустці  з 17 серпня 2015 року по 15 жовтня 2015 року та  ухвалював у вказаній справі  рішення, яке скасовано ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 27 червня  2013 року, а суддя Іллінецького районного суду  Дєдов М.С. на невизначений строк перебував на лікуванні в Іллінецькому районному суді  неможливо утворити новий склад суду по розгляду вказаної справи.
За таких обставин в порядку передбаченому ч. 1 ст. 116 ЦПК  України  справу з заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами було передано на  розгляд до Липовецького районного суду Вінницької області, як до найбільш територіально наближеного.
  Наведені вище приклади щодо особливостей застосування правових позицій Європейського суду з прав людини не є всеосяжними та вичерпними. Однак вони свідчать про те, що суди можуть забезпечувати справедливий судовий захист, що спрямовується на:
-         встановлення балансу між наявністю у людини прав і свобод, з одного боку, та розумінням і дотриманням цих прав державою – з іншого;
-         відправлення правосуддя на такому рівні, який би гарантував кожній людині при визначенні її цивільних прав та обов’язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення право на справедливий судовий розгляд;
-         надання потерпілій стороні справедливої сатисфакції;
-         потужний правовий потенціал положень Конвенції та рішень
Європейського Суду.