УЗАГАЛЬНЕННЯ практики застосування законодавства при розгляді цивільних справ по земельних спорах

Земельні відносини, суб’єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об’єктами – землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного Кодексу України; далі – ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб’єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття        212 ЗК).

Так, Іллінецьким районним судом Вінницької області за 2013 рік було розглянуто 12 справ у порядку цивільного судочинства, предметом вирішення по яких були спори, що випливають із земельних правовідносин.

Предметом вирішення у 5 справах були вимоги про визнання недійними державних актів на право власності на земельну ділянку, у 4 – про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, у 2 – про визнання права власності на земельну ділянку (пай), у 1 – внесення змін до майнового сертифіката.

По результатах розгляду справ у 6 випадках ухвалювались рішення про задоволення вимог, у 5 – позовні заяви залишались без розгляду, 1 – заявлено відвід судді та направлено до Липовецького районного суду, в зв’язку з неможливістю утворити новий склад суду.

В іншій справі за позовом Особа_1 до голови спілки співвласників КСП «Нове життя» смт. Дашів Особа_2 про поновлення строків звернення до суду, визнання права на отримання земельної частки (паю), як члену бувшого КСП «Нове життя», позовна заява залишена без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 207 ЦПК України, належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився в судове засідання, заява про розгляд справи у його відсутність до суду не надходила (справа № 131/1636/13-ц).

У строк до трьох місяців розглянуто 4 справи, до 6 місяців – 3 справи, до 1 року – 5 справ.

У всіх справах відкриття провадження та призначення до судового розгляду було без порушення строків.

Із 12 справ, які були заслухані, жодне судове рішення не оскаржувались в апеляційному порядку, права осіб, які звертались до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів судом були захищені, а ухвалені по результатах вирішення спорів судові рішення були законними.

Так, зокрема справа за позовом Особа_3 до Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками надійшла до Іллінецького районного суду із Липовецького районного суду 24.04.2013 року, 04.10.2013 року було винесено рішення про задоволення позову. (справа N 207/1012/2012)).

Однією із причин такого тривалого розгляду справи стало те, що судом задовольнялись клопотання позивача про допит свідків, в зв’язку з чим вони викликались в суд і допитувались.

Між тим, покази свідків зводились лише до підтвердження існування неприязних стосунків між сторонами, тобто свідки повідомляли про обставини, які не мають відношення до предмету доказування. Таким чином,

судом був витрачений значний час на зібрання і дослідження доказів, які не можуть бути визнані належними.

У справі за позовом Особа_4 до Іллінецької міської ради Вінницької області про визнання недійсним державного акта на право власності на землю, оскільки в державному акті помилково була вказана інша адреса, позов задоволено (справа № 131/1601/13-ц).

Аналогічно справа була вирішена і за позовом Особа_5 до Іллінецької міської ради, Відділу Держземагенства в Іллінецькому районі про скасування державних актів на право власності на земельну ділянку (131/1690/13-ц).

У зв’язку із невеликою кількістю цивільних справ зазначеної категорії проблемних і спірних питань при їх вирішенні, а також неоднакового застосування чинного законодавства в Іллінецькому районному суді Вінницької області не виникало, що унеможливлює проведення належного їх узагальнення.